Видатні люди

Майстри спорту

Вчені (доктори наук, академіки)

Військові

Артисти, композитори

Державні діячі України

Герої Радянського Союзу та Соціалістичної праці

Лауреати премії літературних, наукових та ін

Письменники

Художники

Краєзнавці

Видатні люди Теофіпольського району.

1. Андрощук Степан Іванович – Герой Соціалістичної праці.
2. Баюк Петро Ксенофонтович – герой Радянського Союзу.
3. Бледюк Василь Федорович – герой Соціалістичної Праці.
4. Блюсюк Володимир Іванович – відомий архітектор.
5. Богонюк Василь Лукашевич – майстер спорту СРСР з важкої атлетики, майстер спорту УРСР по гирьовому спорту.
6. Вакалюк Надія Вікторівна - заслужений вчитель УРСР.
7. Вільшинський Петро Григорович – заслужений працівник сфери послуг України, благодійник.
8. Гдаль Григорій Іванович – український поет.
9. Гіжицький Ян Марек Федорович – історик, вчений-українознавець, кандидат слов'янської філології.
10. Гнатюк Микола Васильович – народний артист України, лауреат міжнародних конкурсів.
11. Гринюк Микола Володимирович – благодійник.
12. Демедюк Григорій Васильович – герой Соціалістичної Праці.
13. Денисюк Лариса Євгенівна – доктор медичних наук.
14. Дорош Іван Йосипович – доктор економічних наук, професор.
15. Кравчук Василь Петрович – заслужений працівник сільського господарства України.
16. Козачук Кирило Кирилович – заслужений вчитель України.
17. Корнієнко Софія Марківна – кандидат педагогічних наук, доцент.
18. Коцюмаха Павло Ананійович – кандидат фізико-математичних наук.
19. Кулик Іван Васильович - герой Соціалістичної Праці.
20. Куций Леонід Миронович – український поет – сатирик.
21. Маркарян Юрій Рачикович – благодійник.
22. Манащук Іван Степанович – полковник, доктор військових наук.
23. Мануїльський Дмитро Захарович – видатний партійний та державний діяч України, академік Академії наук УРСР, доктор історичних наук, професор.
24. Мартинюк Арсен Григорович – доктор медичних наук, професор.
25. Марценюк Степан Пилипович – заслужений працівник культури Української РСР, професор
26. Паламарчук Віталій Іванович – доцент, кандидат медичних наук, заслужений лікар України.
27. Пархомчук Юхим Онуфрійович – Герой Радянського Союзу.
28. Пасічник Анатолій Павлович - Герой Соціалістичної Праці.
29. Петринюк Василь Андрійович - заслужений працівник сільського господарства України, Герой України, академік.
30. Походощук Вікентій Андрійович – заслужений працівник промисловості України.
31. Самойлюк Лідія Григорівна - заслужений працівник сільського господарства України, благодійник.
32. Сабодаш Петро Пилипович – доктор технічних наук, професор.
33. Сорока Артем Максимович – Герой Радянського Союзу.
34. Степанюк Олексій Іванович - Герой Соціалістичної Праці.
35. Чоха Руслана Іванівна – заслужений працівник соціальної сфери України.
36. Чиж Олексій Купріянович – кандидат Історичних наук.
37. Шунда Никифор Миколайович – доктор фізико-математичних наук, професор.
38. Шуляк Василь Корнійович - заслужений працівник сільського господарства України, академік.

БАЮК ПЕТРО КСЕНОФОНТОВИЧ,

Народився 12 січня 1920 року в селі Гальчинці Теофіпольського району. У 1937 році його обрали головою Гальчинецької сільської ради і одночасно секретарем комсомольської організації колгоспу імені Шевченка. 1940 року був призваний до лав Червоної армії. Але почалася війна і П.К. Баюк пішов на фронт. Воював з фашиста¬ми на Брянському і Центральному фронтах. В боях пройшов шлях від рядового до майора, командира стрілецького баталь¬йону.

П.К. Баюк проявив героїзм при форсуванні рік Дніпра і При¬п'яті. В районі міста Комарина Гомельської області 28 вересня 1943 року стрілецький батальйон, яким командував П.К. Баюк, переправився через Дніпро і зав'язав бій за село Верхні Жари. Сутичка була жорстокою. Противник кидався в контратаки, намагаючись скинути сміливців у Дніпро. Але піхотинці під умілим командуванням комбата мужньо тримали плацдарм. Своїми бойовими діями на плацдармі вони сприяли переправі інших підрозділів полку на правий берег Дніпра.

У жовтні 1943 року комбат П.К. Баюк проявив високу бойо¬ву майстерність і при форсуванні ще однієї перепони - - ріки Прип'ять. Його батальйон першим переправився на правий бе¬рег ріки, заглибився у ворожу оборону і щільним вогнем при¬крив лівий фланг дивізії, яка опинилася під загрозою. Дивізія виконала своє завдання. В цьому бою було знищено близько 150 фашистів, кілька танків, спалено два німецьких склади з боє¬припасами. П.К. Баюк особисто підбив ворожий танк.

Але не довелося славному сину України продовжити визво¬лення рідної землі. В жорстокому бою біля села Кошівки Чор¬нобильського району Київської області 5 жовтня 1943 року П.К. Баюк загинув смертю героя. Його поховано в м. Чорнобиль.

За мужність і героїзм в бою з переважаючими силами ворога Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року командиру батальйону 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії Петру Ксенофонтовичу Баюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За бойові подвиги він нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки і медаллю "За відвагу". 1973 року в селі Гальчинці встановлено бюст герою.

БЛЕДЮК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ,

Герой Соціалістичної Праці, бригадир рільничої

бригади колгоспу імені Леніна, село Волиця

Народився 13 квітня 1932 року в селі Волиця Теофіпольського району. 36 років очолював рільничу бригаду колгоспу, яка багато разів представлялась на Виставці високих врожаїв. Його бригада щороку збирала по 40-45 центнерів зернових, по 450-500 центнерів цукрових буряків, по 180-200 центнерів картоплі. За досягнуті успіхи В.Ф. Бледюк нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, а в 1977 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

БАЙДЮК ІВАН ПИЛИПОВИЧ,

доктор економічних наук, доктор філософії, професор, академік Російської Академії природничих наук, академік Міжнародної Академії інформатизації,

Почесний авіабудівник, заслужений винахідник СРСР

Іван Пилипович Байдюк народився 18 грудня 1924 року в селі Лідихівка Теофіпольського району. Навчався в Лідихівській початковій і Турівській неповній середній школах. Середню освіту здобув у Теофіпольській вечірній середній школі, яку закінчив у 1940 року. Того ж року влаштувався на роботу на авіаційний завод міста Хімки, що під Москвою. Там одержав спеціальність і працював спочатку слюсарем, потім нормувальником і майстром. У 1941 році, в період війни, був евакуйований разом із заводом у місто Новосибірськ, де працював майстром і начальником цеху з випуску авіаційної техніки. Після війни, у 1945 році, його перевели на дослідний авіаційний завод до генерального конструктора С.А. Лавочкіна. Працював начальником відділу, провідним конструктором і начальником навчального комплексу, де здобували фах творці авіаційної техніки, а також експлуатаційники – цивільні і військові спеціалісти.

У 1964 році був переведений на роботу в Міністерство авіаційної промисловості, на посаду начальника головного управління. Очолював комплекс науково-технічної творчості.

Без відриву від виробництва закінчив два вищих навчальних заклади: Вищу школу ВЦРПС за спеціальністю інженер-економіст з праці і Московське вище технічне училище ім. Баумана за спеціальністю інженер-механік. Згодом почав працювати викладачем Московського авіаційного інституту.

У 1980 році захистив докторську дисертацію і одержав науковий ступінь доктора економічних наук, а в 1983 році йому присвоєно вчене звання професора. За велику наукову діяльність йому присуджені міжнародні наукові ступені – Гранд – Доктор філософії, Доктор філософії і вчене звання Фулл професор. Його обрано дійсним членом (академіком) Міжнародної Академії інформатизації при ООН і дійсним членом (академіком) Російської Академії природничих наук.

Працював у Міжнародній Академії інформатизації у відділені управління проектами і програмами розвитку складних систем. Він видав більше 200 наукових праць, з яких – сім монографій.

Іван Пилипович нагороджений орденом "Знак Пошани", п'ятьма державними медалями і п'ятнадцятьма медалями ВДНГ. Йому присвоєно звання "Почесний авіабудівник" і "Заслужений винахідник СРСР".

АНДРОЩУК СТЕПАН ІВАНОВИЧ

герой Соціалістичної Праці,

бригадир будівельників

Народився 1929 року в селі Святець Теофіпольського району. Тут же навчався у середній школі. Підлітком почав працювати у колгоспі. П'ять років служив у Військово-Морському Флоті. Після служби на флоті поїхав у Москву і влаштувався працювати на склозаводі робітником. Але його вабило будівництво і він пішов на будову. Незабаром стає бригадиром. Як кращому бригадирові будівельників міста Москви, за значні трудові досягнення С.І. Андрощуку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.