«Горда, вільна, неповторна»

Ліна Костенко народилася в м. Ржищеві на Київщині 19 березня 1930 року у сім'ї вчителів. Коли Ліні виповнилося шість років, сім'я переїхала до Києва. З 1937 по 1941 роки майбутня поетеса навчалася у школі № 100, що містилася в робітничому селищі на Трухановому острові, де на той час жила родина. Потім почалася війна і одинадцятилітня дівчинка пережила все те, про що згодом розповість у віршах-споминах. Школа № 100 була спалена 1943 року разом із усім селищем, тому середню освіту Ліна вже здобула у середній школі № 123 на Куренівці, яку закінчила на відмінно. Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році з відзнакою. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Почала публікувати свої вірші у періодиці з шістнадцяти років. Вона є автором понад 15 поетичних збірок, 2 романів у віршах і роману у прозі. Перші збірки поезій «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали значний інтерес у читачів та критики, а книга «Мандрівки серця» (1961) не тільки закріпила успіх, а й утвердила ім'я Ліни Костенко серед визначних майстрів української поезії. Своїм життям та творчістю Ліна Костенко заслужила титул «сумління нашої нації» і звання «цариці поезії в Україні».