Гіркої пам’яті ковток Афганістану

12 лютого в Теофільській районній бібліотеці для дітей проведено зустріч читачів-учнів 9-А класу Теофіпольської ЗОШ №1 класний керівник Світлана Томчук з воїнами-інтернаціоналістами Сокоть Володимиром Антоновичем та Шевчук Віталієм Степановичем.

30 років тому сотні сімей, родин, в яких підростали майбутні солдати, зітхнули з полегшенням. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Цей день не випадковий, він приурочений річниці виведення військ СРСР з Афганістану. Від тоді ця дата ввійшла в історію України і відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв: що тут говорити, війна є війна, стріляють, вбивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло – кожен з них щохвилини ризикував своїм життям. Надзвичайно жорстокі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат незнайомої країни, щоденні думки про рідних та переживання за своє життя і життя побратимів робили перебування у гарячій точці просто неможливим, але наші хлопці воювали і вижили у тій жахливій війні.

Діти уважно з цікавістю слухали розповіді воїнів-афганців, але допитливість їх не закінчувалась і вони один за одним ставили запитання, на які запрошені з задоволенням відповідали. Країна була дуже жаркою,вдень до 55 градусів тепла, а вночі 5, раз на рік ішов дощ, води не вистачало, пили очищену річкову воду, діти запитували про рослинний та тваринний світ місцевості.

Та наші воїни-інтернаціоналісти не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоча рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.