Афганістан – спогади та душевно – болюча таємниця кожного солдата

Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі людським життям. Будь-яка війна несе смерть, каліцтва, вдягає в жалобу тисячі сердець.

Афганська війна – це події які ніхто і ніколи не зможе стерти з пам'яті тих солдатів які служили там. З пам'яті тих матерів, які гарячими сльозами плакали, не знаючи ні однієї звістки про свого синочка. В очах «солдатів-афганців» Афганістан – це синонім людського лиха, справжнього пекла: палючого сонця зранку, спекотного вітру-афганця. Пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити.
Незабутніми залишилися ті роки і для нашого гостя Мовчана Олександра Васильовича, який був запрошений на зустріч «Обпалені війною. Афганістан» до читальної зали районної бібліотеки з молоддю. Він мав18років і його молодого і сповненого життя відправили служити з учбового центру в Афганістан. Під час воєнних дій в Афганістані наш гість був шофером. Він підвозив боєприпаси в місця, де проходили воєнні дії.

Почувши реальні історії з вуст Олександра Васильовича, на мить замислюємось над сенсом життя. До глибини душі вразила всіх його розповідь про період, який він провів на війні, про молодих юнаків, які гинули щодня на мінах та від рук душманів, про жаркий клімат, який виснажував бійців, про «Чорний тюльпан» – груз 200, якого щодня відправляли на Батьківщину, безутішним батькам, дружинам. Як він радів коли ця війна для них скінчилася, коли був виведений останній солдат.

На початку заходу вірш про Афганістан читала студентка ХКТЕІ Юлія Франчук, протягом усього заходу звучали вірші у виконанні Ліни Шамрай, Наталії Борболюк (учні школи гімназії), Романа Давидюка, Миколи Чернія(учні ЗОШ №1).


Як сказав Олександр Мовчан«Цінуйте , свободу і тих, хто вас оточує, ти просто маєш боротися за життя».

В кожного воїна-афганця свій життєвий подвиг, своя доля і свій особистий душевний біль. Їм досі важко повертатись до цих чорних сторінок у їхньому житті та ще важче вирвати їх, знищити і забути.

Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни i пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 18 років стали свідками й учасниками воєнних подій.

Маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові і нові факти, змінюючи цифри, все переоцінюючи, істина залишається одна – незмінно житиме пам'ять про Афганістан.