День захисника України

Ця клята брудна війна вже так багато наробила лиха. Стільки смертей принесла, молодих душ загубила, скільки материнських і дитячих сліз пролила. Нещодавно в районній бібліотеці відбулася зустріч з учасником АТО Олександром Шиманським. Вдивляючись в обличчя 36 – річного Олександра ловимо себе на думці , що у нього очі зрілого чоловіка , який має власні переконання , хоча все це приховує за сором'язливістю,а даремно , бо про таких як він варто розповідати, щоб ми не забували ,хто виборює таку омріяну перемогу . Це теофіпольчанин Олександр Шиманський – батько сина дев'ятикласника Владислава та донечки першокласниці Марини, чоловік люблячої дружини, у якого є багато друзів. А ще півтора року тому – воїн, який твердо без вагань вирішив піти добровольцем на схід. Там його побратимами стали такі ж патріоти , які не могли і не хотіли чекати поки все скінчиться без їхньої участі. Тож за кілька днів став збирати речі , ніхто не перечив , бо ж знали, що марно, що Олександр нізащо не змінить свого рішення. 2 Березня 2015р. його разом з мобілізованими товаришами було відправлено з м. Хмельницький на військовий полігон у м. Яворів для проходження навчання за спеціальністю механік- водій МТЛБ, а вже 16 квітня всю механізовану бригаду відправили на Донецький напрямок , в район м. Артемівськ проходження служби, місце дислокації бригади – Світлодарська ТЕЦ. Служив Саша механіком – водієм самохідної артилерійської установки. Завданням його підрозділу було прикриття артилерійським вогнем піхоти від сепаратистів. Приймав участь Олександр у бойових зіткненнях під Горлівкою, Зайцевим, Попасною, Луганським. Під час обстрілу у його військовій машині вийшов з ладу мотор необхідно було знайти запчастини. Відгукнулись хмельницькі волонтери та велику допомогу надав керівник фермерського господарства « Подільська нива» Валентин Іванович Грисюк . Багато прийшлось пережити. Єдине його бажання - щоб на рідній Україні запанував мир. Додому Олександр повернувся 29 березня 2016 року.